Академічна доброчесність в Україні регулюється статтею 42 Закону України «Про освіту». Вона не є моральною декларацією: закон прямо перелічує види порушень і передбачає відповідальність — від повторного проходження оцінювання до позбавлення наукового ступеня.
Види порушень за законом
| Порушення | Суть |
|---|---|
| Академічний плагіат | Оприлюднення чужих результатів як власних без посилання на джерело |
| Самоплагіат | Подання власних раніше оприлюднених результатів як нових |
| Фабрикація | Вигадування даних або джерел, яких не існує |
| Фальсифікація | Свідома зміна реальних даних задля потрібного результату |
| Списування | Використання недозволених матеріалів під час оцінювання |
| Обман | Надання завідомо неправдивої інформації про власну навчальну діяльність |
| Хабарництво | Надання або отримання неправомірної вигоди в освітньому процесі |
| Необʼєктивне оцінювання | Свідоме завищення чи заниження результатів |
Скільки «унікальності» потрібно
Загальнонаціонального порогу не існує. Кожен заклад ухвалює власне положення про академічну доброчесність і встановлює межу самостійно. На практиці найпоширеніші значення:
| Тип роботи | Типовий поріг оригінальності |
|---|---|
| Реферат, есе | 50–60 % |
| Курсова робота | 60–75 % |
| Бакалаврська робота | 70–80 % |
| Магістерська робота | 75–85 % |
| Стаття у фаховому виданні | 80–90 % |
Як працюють системи перевірки
Українські ЗВО найчастіше використовують Unicheck, StrikePlagiarism та Plagiat.pl. Усі вони працюють за схожим принципом: текст розбивають на послідовності слів (шинґли) і шукають збіги в індексі — інтернеті, внутрішній базі робіт закладу й ліцензованих репозитаріях.
Що система знаходить надійно:
- Дослівні фрагменти з відкритих джерел
- Роботи, здані раніше у вашому ж закладі
- Прості заміни синонімів і перестановки слів у реченні
- Тексти, перекладені машинним перекладачем з іншої мови (у сучасних версіях — часто)
Що система не оцінює:
- Чи є ідея запозиченою, якщо формулювання повністю змінене
- Чи коректно оформлене посилання
- Чи відповідає цитата тому, що насправді написано в джерелі
Три способи використати чуже коректно
1. Пряме цитування
Дослівний текст у лапках із посиланням і сторінкою. Використовують, коли важливе саме формулювання: визначення, законодавча норма, ключова теза автора.
2. Перефразування
Виклад чужої думки своїми словами — обовʼязково з посиланням. Найпоширеніший спосіб роботи з літературою й водночас найчастіше джерело ненавмисного плагіату.
3. Узагальнення
Стислий підсумок кількох джерел із посиланням на всі.
Просте правило самоперевірки
Прочитайте свій абзац і поставте одне питання: «Звідки я це знаю?»
- Якщо це загальновідомий факт (Друга світова війна почалася 1939 року) — посилання не потрібне
- Якщо це цифра — потрібне посилання або власний розрахунок
- Якщо це чиясь думка, класифікація або визначення — потрібне посилання
- Якщо це ваш власний висновок — так і напишіть: «отже», «таким чином, можна стверджувати»
Генеративні моделі й доброчесність
Станом на 2026 рік більшість українських ЗВО ухвалили окремі положення щодо використання систем штучного інтелекту. Спільні для них принципи:
- Використання ШІ для редагування мови, перекладу й форматування зазвичай дозволене
- Генерація змістовних частин роботи без розкриття вважається обманом
- Дедалі частіше вимагають декларацію про використання ШІ — окремий абзац у роботі із зазначенням, що саме й на якому етапі застосовано
- Відповідальність за фактичні помилки й неіснуючі джерела в згенерованому тексті несе автор