ІсторіяВ грудні 1945 року з метою вдосконалення і розширення навчальної та науково-дослідної бази біологічного факультету був створений зоологічний музей, який із самого початку свого існування і до 1964 року офіційно називався біозоологічний музей. Ініціював його відкриття перший декан факультету і водночас завідувач кафедри біозоології Іван Герасимович Рогаль. Очолити новостворений музей доручили Катерині Григорівні Нестеренко – біологу за фахом, випускниці Харківського університету. Формування експозиції почалося з передачі експонатів біологічних кабінетів Ужгородської, Мукачівської та Берегівської гімназій в розпорядження музею Ужгородського університету. До провідних вузів і наукових зоологічних установ країни були розіслані листи з проханням допомогти у поповненні музею матеріалами. Поряд з цією першочерговою проблемою, гостро постала інша, не менш важлива - формування високопрофесійного колективу біозоомузею, який мав на той час статус наукового підрозділу університету. Першим після директора з 1 січня 1946 року був зарахований до штату Й. Й. Бокшай - майбутній заслужений художник України. Перебуваючи на посаді наукового співробітника біозоомузею, Йосип Йосипович виконував роботи по художньому оформленню експозиції, а по їх завершенню, 1травня 1946 року звільнився. В числі перших співробітників музею, які були зараховані до штату в 1946 році, необхідно згадати препаратора М. Попович, старшого наукового співробітника О. О. Грабаря, лаборанта С. П. Долгоша. Забігаючи наперед, слід відмітити надзвичайну плинність кадрів в перші роки існування і становлення біозоомузею. Серед прізвищ перших співробітників, поряд з Йосипом Йосиповичем Бокшаєм, виділяється, без перебільшення, видатний ужгородський натураліст, орнітолог-любитель і високопрофесійний таксидерміст в одній особі – Олександр Олександрович Грабар. Випускник Будапештського університету, згодом – професор Ужгородської гімназії, він був надзвичайно обдарованою і освіченою людиною, науковцем-природознавцем від природи. Ним на початку ХХ століття була зібрана і виготовлена унікальна колекція чучел денних хижих птахів і сов з території Закарпаття і Східної Словаччини, що нараховувала понад 200 екземплярів. Керівництво, на жаль, не зуміло оцінити унікальні здібності Олександра Олександровича і через два з половиною місяці після зарахування, його було звільнено з роботи. Тим не менше, вже після смерті О. О. Грабаря, сім’я передала надзвичайно цінну колекцію чучел птахів біозоомузею Ужгородського державного університету в дар. Зараз ця колекція займає чільне місце в експозиції музею і за оцінками фахівців є однією з кращих у Європі. Після звільнення К. Г. Нестеренко, в червні 1947 року директором біозоомузею стає Марія Яківна Кучеренко – ентузіаст своєї справи із значним життєвим досвідом за плечима. Приходять нові люди: препаратор Г. М. Хіжняков, науковий співробітник І. Д. Сідоренко, молодший науковий співробітник В. М. Заблоцький, старший науковий співробітник В. І. Пономарчук. Активізується робота, поповнюється експозиція і фонди музею. Незаперечна роль у якісному і кількісному рості цієї навчально-наукової структури біологічного факультету належить Іллі Івановичу Колюшеву, який в цей період очолив новостворену кафедру зоології хребетних, приїхавши в Ужгород з Томського університету за направленням МВО СРСР. Зоолог-теріолог високого класу, він став не лише ідейним натхненником всіх починань у музеї, але й активним їх реалізатором. Кінець сорокових років – це період проб і помилок, коли через штати біозоомузею пройшло доволі багато людей, іноді не готових до такої роботи, іноді випадкових. Але в цілому, колектив ставав на ноги, формувався, зростав кількісно і якісно. Пробують себе в якості музейних співробітників препаратори А. Ю. Герзанич, Ю. І. Клепач, науковий співробітник І. П. Курах, старший науковий співробітник К. В. Бернякович. Всі вони зробили свій посильний внесок у становлення музею. Вже з 1951 року в біозоомузей приходять працювати за направленням перші випускники біологічного факультету, фаховий рівень яких відповідає вимогам, що ставляться до роботи такого характеру. Науковими співробітниками стають О. Р. Довгань і Г. М. Рошко. В 1952 році – І. І. Бокотей, в 1954 – А. А. Зубенко, в 1959 – Й. М. Погоріляк, в 1960 – І. І. Білак. Хоч вони не затримались надовго в музеї, але слід за собою полишили. Визрівши тут як науковці, апробувавши себе, вони були запрошені викладачами на кафедру зоології безхребетних і кафедру зоології хребетних. І в подальшому зоологічний музей служив чудовим і ефективним полігоном для майбутніх викладачів обох кафедр зоологічного профілю на біологічному факультеті. Школу роботи в зоомузеї пройшли: М. Ф. Мателешко, Т. Т. Дудинський, О. Ю. Мателешко, В. Ю. Крочко, Ж. Г. Меліка, Л. А. Потіш, В. В. Мірутенко. Через трудовий стаж зоологічного музею Ужгородського університету пройшли і широко відомі в науково-освітніх колах за межами України: доктор біологічних наук, професор М. Ю. Клевець, кандидати біологічних наук, доценти О. Є. Луговой, В. С. Талпош, В. І. Пономарчук. А загалом, зоомузей пам’ятає багато облич – своїх співробітників, що працювали тут, хто кілька місяців, як випробувальний термін, а хто десятиліттями. Варто згадати перших таксидермістів, що працювали в музеї на зорі його становлення. На роботу препараторами запрошувались місцеві, закарпатські мисливці А. Ю. Герзанич, Ю. І. Клепач, І. І. Кушнір. Науковими співробітниками до пори, поки із зоомузею в кінці шістдесятих не зняли статус наукового підрозділу в різний період працювали: К. В. Бернякович, В. І. Заблоцький, Е. О. Куранова, А. Н. Іванова, М. І. Похиляк, Г. Я. Содолєвська, І. І. Білак, М. Ф. Буланий. Становлення зоологічного музею Ужгородського університету, його якісний ріст, безперечно визначались і особистим внеском тих, хто стояв біля керма музею – директорами. За понад півстолітню історію директорували: К. Г. Нестеренко, М. Я. Кучеренко, В. П. Маслова, М. П. Макара, Ю. Ю. Попович, М. Й. Келентей, В. С. Талпош, О. Є. Луговой, Л. Й. Киричук, Ю. І. Мателешко, І. І. Козуб. Але окремо слід згадати зоологів за покликанням, тих співробітників, що віддали рідному музею не одне десятиліття самовідданої праці, для яких музей став любов’ю на все життя. Теплота рук В. І. Пономарчук, М. Й. Келентей, І. І. Кушніра, І. С. Оленя, О. З. Александрової, Л. Й. Киричука, Ю. І. Мателешка і зараз відчувається на експонатах, виставлених в залах зоологічного музею УжНУ. Понад 40 років життя віддав рідному музею Юрій Іванович Мателешко. Чудовий таксидерміст-професіонал, що вчився цій справі у кращих фахівців Радянського Союзу в зоологічному музеї Московського державного університету, він виготовив близько 500 виставкових і понад 1000 фондових експонатів. Юрій Іванович володів секретами роботи з крупними тваринами, за що його навіть було запрошено Міністерством культури СРСР на зйомки італійсько-радянського кінофільму „Битва під Ватерлоо” для виготовлення 10 чучел коней. Глибокий слід полишений і подружжям викладачів-зоологів біологічного факультету Ужгородського університету – Іллею Івановичем Колюшевим і Катериною Кузьмівною Власовою. Ілля Іванович був беззмінним куратором зоомузею з часу приїзду в Ужгород, аж до самої смерті в 1967 році. А Катерина Кузьмівна відзначалась тим, що постійно турбувалась проблемами музею та його колективу, допомагала їм словом і ділом. Після виходу на пенсію другого за ліком директора біозоомузею М. Я. Кучеренко, на доцента К. К. Власову ректором університету було покладено керівництво музеєм на період, допоки не підбереться відповідна кандидатура. Зоологічний музей Ужгородського університету, створений у 1945 році практично на голому місці, за відносно короткий період став серйозним і солідним науково-освітнім осередком. Зусиллями кількох поколінь ентузіастів, згаданих нами вище, він виріс у визнаний не тільки в Україні але і за її межами навчально-виховний, науковий і еколого-натуралістичний зоологічний центр. Понад 5 тисяч виставкових експонатів в експозиційних залах з усіх континентів світу і Карпатського регіону, більш ніж 150 тисяч екземплярів різноманітних представників тваринного світу у наукових фондах – це неоціниме наукове багатство зоологічного музею сьогодні. Але складалось, формувалось і зростало це багатство по крупинах, поволі і неабиякими зусиллями великої кількості зацікавлених осіб не тільки з Ужгородського університету, але й без перебільшення з цілого колишнього Радянського Союзу. Активну конструктивну позицію зайняло колишнє Міністерство вищої освіти СРСР, яке зобов'язало зоомузеї окремих вищих навчальних закладів країни допомогти експонатами новоствореному біозоомузею УжДУ. Прохання про допомогу були направлені і до ведучих академічних установ зоологічного профілю. Активний пошук ділових партнерів постійно проводився і керівниками нашого музею. Співробітники не тільки самі збирали зоологічний матеріал по всьому Закарпаттю, але й постійно виїздили до провідних вітчизняних музеїв, переймали досвід, навчалися, привозили експонати для поповнення експозиції. З щирою вдячністю хочеться назвати ті наукові і науково-освітні установи колишнього Радянського Союзу, які відгукнулися на прохання молодого західноукраїнського університету, реально допомогли зоологічному музею не тільки розвиватися, а й відбутися:
Посильну і значиму допомогу у збагаченні експозиції надали і окремі закарпатські середні школи: Ужгородська №2, Мукачівська №1, Берегівська №1, Коропецька, які презентували цінні матеріали своїх біологічних кабінетів. Зрозуміло, що участь кожної з цих інституцій у становленні зоологічного музею Ужгородського університету різна і неоднакова. Проте, в любому випадку вона цінна вже своєю участю. На окрему і особливу вдячність заслуговують імена тих людей, які, проникнувшись ідеєю важливості, своєю громадянською позицією, сприяли збагаченню експозиції університетського зоомузею. Колекції, чучела і окремі екземпляри тварин передавались в дарунок від приватних осіб, що гостро уболівали за долю молодого навчального закладу, за можливість зібрати при біологічному факультеті колекцію тварин для сучасників і матеріал для пізнання та порівняння прийдешнім поколінням. На жаль, тлінні папери архівних документів не донесли до нас всіх прізвищ і відомостей про них: Ісаков, А. І. Колюшев, мисливець Стандер, Іллеш, Пінчук, С. Я. Ормош, Бабидорич, Е. О. Грабар, Назаров, голубар Мондич, Колишкіна, О. М. Григор'єв, В. О. Чумак, Назаров... Серед них і два видатні радянські ентомологи – ленінградські професори О. Л. Крижановський і Г. С. Медведєв, що подарували для музею колекції комах Середньої Азії і Кавказу. Експонати з приватних колекцій викладачів-зоологів УжДУ І. І. Колюшева, К. К. Власової, О. Р. Довганя, Ю. І. Крочка, колишнього завідувача кафедри мікробіології УжДУ доцента В. С. Петруса, колишнього директора біозоомузею УжДУ О. Є. Лугового також прикрасили експозицію музею. Унікальну значимість мають колекції рогів копитних та тропічних комах, які зібрав у кінці дев’ятнадцятого століття відомий ужгородський натураліст і колекціонер, гімназійний професор С. Лаудон. Ці експонати були куплені для музею від сім’ї Лаудона за мізерну, символічну ціну. Велику наукову цінність представляють ентомологічні колекції: жуків-турунів фауни Закарпаття В. І. Пономарчук, напівтвердокрилих комах Українокарпатського регіону Г. М. Рошка, комах-ентомофагів короїдів Українських Карпат А. А. Гіріца, що зберігаються у фондах музею. Сьогодні зоологічний музей Ужгородського національного університету, що вже давно виріс із допоміжної навчальної структури біологічного факультету, став визначним науковим, освітньо-виховним і еколого-пропагандистським центром Закарпаття. На базі його матеріалів навчаються студенти-біологи і учні загальноосвітніх шкіл області. Щорічно музей відвідують понад три тисячі екскурсантів. Експозиційні і фондові колекції використовуються для написання дипломних робіт, дисертацій, монографій студентами та зрілими науковцями не тільки з України, але і з інших країн. А ще, музей є справжнім банком доволі повної колекції тварин Українських Карпат, що вже має неоціненну вагу. Для прийдешніх поколінь цей банк тварин стане унікально безцінним. Все це багате надбання кількох поколінь ентузіастів-зоологів зараз тісно розміщене в трьох експозиційних залах корпусу біологічного факультету та трьох фондових кімнатах у будинку навпроти. І вже мало хто може зі смутком згадати кращі часи зоологічного музею, що з сорокових до шістдесятих років розміщувався у старовинній просторій будові на вулиці Капітульній, 18. Щоденні турботи колективу співробітників – це догляд за експонатами та їх поповнення, проведення наукової каталогізації фондових та експозиційних матеріалів і проведення екскурсій для школярів, студентів, відвідувачів із Закарпаття, інших областей України, із-за кордону. Іде до завершення робота над путівником "Залами зоологічного музею" та методичного посібника "Роль зоологічних музеїв у вихованні підростаючого покоління". А в близькій перспективі – розширення експозиційних площ і створення на базі зоологічного музею – музею Природи, що стане потужним центром екологічного виховання населення. (Цитовано з науково - навчального видання Історія біологічного факультету Ужгородського національного університету автор доц. Рошко В. Г.) |
|
