Зав. кафедри – Гвоздяк Валентин Миколайович, кандидат філософських наук, доцент (роб. тел. 64-32-80).

Історична довідка про кафедру:

За наказом Міністерства вищої освіти СРСР 1 вересня 1949 року в Ужгородському університеті утворено кафедру філософії. На той час вона називалась кафедрою діалектичного та історичного матеріалізму, згодом назва змінилася на кафедру марксистсько-ленінської філософії, а з 90-х років минулого століття стала кафедрою філософії.

Першим завідувачем новоутвореної кафедри за наказом ректора УжДУ призначається Микола Редько. М. Редько народився у 1899 р. в Донецькій області. Закінчив філософський факультет Московського інституту історії, філософії і літератури. З 1945 р. працював завідувачем кафедри марксизму-ленінізму УжДУ. У 1948 р. захистив у Києві кандидатську дисертацію на тему : «Філософські і соціологічні погляди Г.Сковороди».

Одночасно з ним за сумісництвом на кафедрі почав працювати Андрій Сапсай, котрий був керівником кафедри філософії Закарпатської обласної партійної школи. А.Сапсай народився 1913 р. в Сумській області. У 1949 р. став кандидатом філософських наук. З 1958 р. повністю переходить на роботу в УжДУ і працює до 1982 р.

Серед перших працівників кафедри була й старший лаборант Ірина Попова, уродженка Володимирської області (1925 р.н.). Навчалась на відділенні психології філософського факультету Московського університету. На кафедрі з погодинною оплатою викладала психологію (1950-1955 рр.).

Приміщення кафедри знаходилось на 2-му поверсі навчального корпусу по вул.Жовтневій (тепер Волошина), 67.

У наступні навчальні роки штат кафедри поповнювався за рахунок випускників аспірантури Інституту філософії АН УРСР Леоніда Молдовського (1952 – 1994 рр.), Михайла Брикуна (1969 – 1971 рр.), випускників філософського факультету Київського університету Юхима Осичняка (1951 – 1962), Григорія Ілющенка (1954 – 1958; 1960 – 1964), Василя Миська ( 1955 – 1968), Бориса Животка (1955 – 1963; 1965 – 1968; 1973-1981), Олега Павловського (1962 – 1965), Миколи Рижка (1970 – 1988), Михайла Андріївського (1964 – 1966), Івана Філоненка (працює з 1967); випускників філософського факультету Московського університету Аскольда Кисельова (1963 – 1992), Миколи Синцова (1965 – 1968), Івана Андрусика (працює з 1975); Михайла Брикуна (1969- 1971), випускника Академії суспільних наук при  ЦК КПРС Василя Лендєла (1965 – 1987), випускників філософської аспірантури Василя Логойди (1954 – 2004), Андрія Алмашія (1952 – 1969; 1971 – 1996), Михайла Блецкана (1966 – 2006), Івана Кашули (1967 – 1995), Валентина Гвоздяка ( працює з 1980 року), випускника аспірантури кафедри історії і теорії атеїзму КДУ Василя Головея (1972 – 1974; 1991 – 1994) та здобутника Михайла Соколова (1963 – 1991).

Різним за тривалістю був час роботи на кафедрі доцента Миколи Трегуба (1952 -1954), ст..викладачів – Нінель Яровець (1963 – 1968), к.ф.н. Олексія Сухих (1963 – 1968), Григорія Шевченко (1966 – 1979), к.ф.н. Адольфа Едельмана (1991 – 1993), викладача Миколи Бондара (1968/69 н.р.), асистентів подружжя Анатолія і Наталії Коваленків (1970 -1974), доцентаІвана Лучка (1991 – 1998), к.ф.н. Леоніда Зубенка ( 1971 – 1973).

У 1962 – 1963 рр. М.Редько завершує роботу над монографією «Світогляд Г.С.Сковороди», друкує її і захищає по темі докторську дисертацію.

У 1971 р. М.Редько виїхав з Ужгороду за сімейними обставинами. Завідувачем кафедри призначається доцент, к.ф.н. Василь Лендєл. Він  народився у 1926 р. в Іршавському  районі на Закарпатті.

У 1965 р. захистив кандидатську дисертацію з питань релігієзнавства. У штаті кафедри почав працювати з 1968 р.

На кафедрі продовжували відбуватися кадрові зміни. Це було зумовлене тим, що  університет не міг забезпечити тих, що прибували, новими квартирами.

Кафедра поповнювалась такими працівниками як:  к.ф.н. Володимир Боднар (1975), ст. викладач Валентин Гаврилов (1976 – 1979), к.ф.н. Лариса Грядунова (1980 – 1986), к.і.н. Омелян Ландовський (1981- 1983), доцент, к.ф.н. Василь Калениченко (1981 – 1992), асистент Сергій Григор’єв (1987 – 1989).

Викладачі кафедри забезпечували читання курсів діалектичного матеріалізму, історичного матеріалізму, логіки, з 1952 р – історії філософії, з 1958 р.- основ релігієзнавства, з 1959 р. – факультативних курсів етики і естетики.

Зміст курсу діалектичного матеріалізму складали проблеми онтології, діалектики та пізнання. Світ розглядався як вічно існуюча  незалежно від свідомості матерія, як природа, що змінюється у просторі і часі, розвиваючись породжує людину та її розум. Людина, змінюючи світ, постійно поглиблює свої знання  про нього.

Історичний матеріалізм був вченням про суспільство та його структуру, про роль матеріального виробництва у суспільному житті, про суспільно-економічні формації, про класи і класову боротьбу, про революцію і державу, про людину як соціальну істоту та про форми суспільної свідомості.

Всі проблеми діалектичного та історичного матеріалізму, як й інших філософських дисциплін розглядались з позицій вчення марксизму-ленінізму. Теоретичною основою їх розв’язання слугували твори К.Маркса, Ф.Енгельса, В.І.Леніна. Ідеологія марксизму-ленінізму визнавалась єдино вірною, офіційною. Тому викладачі філософії були  під постійним контролем Комуністичної партії і Радянського уряду. Це зумовлювало регулярні, постійні перевірки стану викладання філософії у вузі. Такий контроль значною мірою обмежував самостійність викладача у його педагогічній роботі.

Проте, філософські проблеми світу  і людини  цікавили молодь. Часто студенти скептично ставились до форм їх розв’язання у  застосуванні до питань сучасного життя. Молодь виявляла інтерес до творів класиків світової філософії, зокрема таких представників як Платон, Шопенгауер, Ніцше, Фрейд, Соловйов та ін.

У 1927 р. в університеті було відкрито кафедру атеїзму, туди передано читання курсів релігієзнавства, етики, естетики і логіки. З кафедри філософії на вказану кафедру переведено  викладачів Б.Животка, Л.Зубенка, І. Лучка, А.Едельмана.

На кафедрі працювали дві методичні комісії: діалектичного матеріалізму (керували в різний час В.Логойда та І.Філоненко), історичного матеріалізму (Л.Голдовський та А.Кисельов). Пізніше було утворено методичну комісію культурології ( керівник В.Головей), а перші дві об’єднані в одну: з філософії (І.С.Філоненко).  Методичні комісії готували необхідні матеріали для обговорення на засіданнях кафедри.

У 1985 р. В.Лендєл виходить на пенсію. Кафедру очолив к.ф.н., доцент Михайло Блецкан. Він народився у 1939 році в Між гірському районі Закарпатської області. Навчаючись в аспірантурі підготував кандидатську дисертацію з естетики, захистив її у 1968 р. Працюючи з 1966 р. на кафедрі, підготував і надрукував монографічну працю «Гносеологічна природа  наукових абстракцій» (1980). У 19992 р. з цієї теми захищає докторську дисертацію.

У 1995 р. М.Блецкан обирається членом-кореспондентом, а у 1997 р. академіком Української Академії політичних наук.

Починаючи з 1988 р. на кафедрі працювали Іван Попелич (1988/89 н.р.), Іван Бабинець (з 1989 до 1991 та у 1994/95 н.р.), Оладар Сіксай (1991), Валентина Тирпак (1995 – 1997), Ярослав Кирлик, Уляна Хархаліс (2000), Віталій Савка (2000-2001).

У різний час до роботи на кафедрі залучались Олександр Медведєв, Василь Беца,  Іван Мигович, Юрій Воробець, Ірина Тимченко, Олександр Генов, Федір Теличко.

З 1980 року на кафедрі філософії працюють подружжя Олександр і Тетяна Хоменки – кандидати філософських наук, з 1990 р. – Ірина Остапець, з 1991 р. – Анжеліка Дербак, з 1987 р. – Світлана Кучерук.

В умовах становлення незалежної України кафедра перебудувала свою роботу. Змінилась ідеологічна спрямованість навчання і виховного процесу, проведення наукових досліджень. Викладачі кафедри розробили нові програми з дисциплін, які ними читаються, нові плани семінарських занять. Значно збільшено час, що відводиться для вивчення розвитку світової, і особливо, української філософської думки. Через відсутність, або обмеженукількість нової літератури та навчальних посібників колективом кафедри розроблено й опубліковано кілька навчальних посібників та методичних матеріалів для студентів та аспірантів. У 1993 р. побачив світ посібник І.Кашули «Суспільно-філософська думка на Закарпатті кінця ХУШ – середини ХІХ ст. М.Блецкан друкує брошуру «Суспільно-політична та філософська думка в Україні кінця ХІХ- початку ХХ століть» (1998). У 1995 р. з’являються матеріали до лекцій М.Блецкана і В.Логойди «Історико-філософський вступ». У 2002 р. М.Блецкан і В.Логойда друкують курс лекцій: «Філософія: онтологія, гносеологія, діалектика». М.Блецкан вмпускає посібники «Логіка» (1997), «Історія російської філософії» (1999), «Історія розвитку соціально-філософських вчень (2001), «Соціальна філософія» (2004), виходять також окремі колективні методичні матеріали членів кафедри.

Кафедра філософії приймала участь у проведенні республіканських симпозіумів з гносеологічних проблем вимірювання  (1964, 1972, 1973), ХШ Всесоюзного теоретичного семінару з проблем світогляду і наукового пізнання, Всеукраїнської науково-практичної конференції з питань трансформації гуманітарної освіти, міжнародної наукової конференції, присвяченої 200-річчю від дня народження Олександра Духновича та ін.

Викладачі кафедри є співавторами таких наукових видань як «Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область» (1969), Інтернаціональне виховання студентської молоді» (1972, 1975), «Филосоские проблемы современного естествознания. Выпуск 42. (1977), «Культура  і побут населення Українських Карпат» (1973), «Гуманістична освіта: досвід і проблеми» (1999), «Духовное творчество: процесс, эффективность» (1990),«Педагоги – науковці, Частина друга» (2000), «Карпатика. Випуск 9» (2001),«Олександр Духнович – визначний педагог, мислитель і громадсько-політичний діяч Закарпаття» (2003) та ін.

Окрім названих у тексті монографічних праць виданих членами кафедри, належить назвати такі як : Брикун М. Невичерпність матерії. Львів, 1972; Молдовський Л. Й.  Реакційна роль ідеології реформізму. К., 1974; Кисельов А.  В. И. Ленин и вопросы этики. Львов, 1969; Лендєл В. Людина росте з Вітчизною. Ужгород, 1981.

У 2001 – 2003 рр. в аспірантурі при кафедрі навчався, а у 2004 р. захистив  кандидатську дисертацію Василь Левкулич. З цього часу і залишився працювати на кафедрі.

2006 року раптово помер М. Блецкан. Завідувачем кафедри обрано Валентина Гвоздяка. В. Гвоздяк народився 1951 року в м. Мукачеві на Закарпатті. Закінчив фізичний факультет УжНУ. Навчався в аспірантурі Інституту філософії АН УРСР на відділенні філософських питань природознавства. На кафедрі працює з 1980 року. У 2002 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Методологічна роль кількісного підходу в дослідженні біологічних об’єктів»

У здійсненні різних форм роботи кафедри значна роль відводиться ст. лаборанту Жанні Ходанич.

Кількість співробітників– 14.

Перелік вчених звань співробітників(доцентів – 7, старших викладачів – 2, викладачів – 4, ст. лаборант – 1).

Перелік наукових ступенів співробітників(кандидатів наук – 7).

Перелік та кількість фундаментальних дисциплін та спец. курсів:

1. Філософія

2. Історія філософської думки

3. Історія зарубіжної філософії та філософії України

4. Культурологія (укр. та заруб. культура)

5. Релігієзнавство

6. Логіка

7. Етика

8. Естетика

9. Соціальна філософія